Журнал военных действий - Іван Котляревський

Всему корпусу сделан в Челебе привал; деревня найде­на разоренною и ограбленною; жителей часть увлечена разбойниками в Измаил, а часть разбежалась.

В час пополудни корпус выступил из Челебе и следо­вал к Измаилу.

Главнокомандующий со своею гаупт-квартирою поехал вперед и, подъезжая к Измаилу, услышаны были пушеч­ные из крепости выстрелы; они возвестили, что генерал-майор Войнов подступил под Измаил.

Главнокомандующий, прибывши к войскам, под Измаи­лом стоящим, увидел, что злодей Пегливан, находясь в корпусе, встречает российские войска неприязненно, про­изводя сильную канонаду по войскам ядрами и бомбами.

Должно при сем упомянуть, что 14-го числа из селения Докузь бая отправлен отставной прапорщик Голицын с прокламациею к жителям Измаила, чтобы они не противи­лись и войска российские впустили бы в крепость для сбережения своих семейств, имения и своей жизни, на случай ежели несогласием своим принудят русских брать крепость силою, но на то не получено никакого ответа из Измаила и в то время, когда войска подошли к крепости,— и посланный был задержан в крепости.

Примечания

1

ЖУРНАЛ ВОЕННЫХ ДЕЙСТВИЙ...

Вперше надруковано у журн. «Киевская старина», 1900, кн. 12, стор. 336—346.

Автограф на 8 аркушах in folio з рядом авторських поміток і поправок зберігається у відділі рукописів Державної публічної біблі­отеки ім. Салтикова-Щедріна в Ленінграді («Архивн. сб.» ІV.551).

Подається за автографом.

У 1796—1808 рр. Котляревський перебував на військовій службі.

На початку воєнних дій з Турцією у 1806 р. його було призна­чено ад'ютантом генерала Мейєндорфа. Армія генерала І. Міхельсона, до складу якої входив і 2-й корпус під командуванням генерала Мейєндорфа, окупувала Молдавію і Бессарабію. В середині листопа­да 1806 р. 2-й корпус російської армії форсував Дністер біля Дубосар, оволодів Бендерами і разом з іншими частинами російської армії підійшов до Ізмаїла. Під час цього переходу штабс-капітан Котлярев­ський, виконуючи важливі доручення командування, «отличил се­бя,— за словами генерала Мейєндорфа,— неустрашимостью». Особ­лива заслуга Котляревського у перший період воєнної кампанії, як записано в його формулярних списках, у «склонении буджацких та­тар(Буджацькі татари населяли південну частину теперішньої Мол­давії.-Ред.) быть приверженными России, в чем успел и атаманов их при­вел в российский стан, за что всемилостивейше пожалован орденом св. Анны 4-го класса».