Розмір має значення - Брати Капранови

- Як виділяють?

- Що?

- Метан. Як корови виділяють метан?

Лях подивився на мене як на ідіота:

- Звичайно виділяють. Пердять. Тільки не скажи, що ти не знаєш, що корови пердять метаном.

- Не знаю, - чесно зізнався я.

- Саме тому…

- Саме тому я і працюю ногами тут, у групі розслідувань?

- Точно.

- А вони у якій групі працюють?

- Тьху ти. Це має відношення до твоєї теми?

- Скажи спочатку ти, а тоді вже я.

Лях побарабанив пальцями, потім крутнувся на стільці.

- Ну добре. Тільки обіцяй одразу забути цю назву.

Я кивнув.

- Спеціальний аналітичний відділ. Повторити зможеш?

- Ні, - я покрутив головою. - Вже забувся. А звідки ти усе це знаєш, коли вони такі секретні?

- Вони працюють під прикриттям наших посвідчень.

Все-таки УГС - це глибина. Хоч скільки пірнай, а дна не видно.

- То ти скажеш, навіщо це тобі?

Я посміхнувся.

- Ну знаєш, ми теж не тільки ногами працюємо…

- Не випендрюйся.

- Не випендрююсь. Ти не повіриш, але це навіть простіше, ніж з коровами та метаном. Наскільки я розумію, статистику швидких розлучень засекретили іще до того, як доручити справу мені, - мабуть, я вгадав, бо вустами керівництва пробігла миттєва посмішка. - А оскільки це так, значить цифра 147 у справі - чисте фуфло, - я знову вгадав. - Ну, і як висновок, я хочу знати справжню цифру. І не нову версію, а просто істину. Як гадаєш, маю на це право?

Право я мав. За кілька хвилин спеціалісти суперсекретного відділу видали нам справжню цифру. І я вперше у житті побачив, як у Ляха посірішало обличчя.

Я сидів за комп’ютером і ретельно вивчав анкети трьох потерпілих, отримані у районній лікарні за допомогою фіктивного посвідчення працівника Мінохорониздоров’я. Три дівчини, точніше уже не дівчини. Прізвища різні. Вік різний. Дитячі хвороби - нічого особливого. Ага, оце вже цікавіше. Двоє мешкають на одній вулиці. Що це нам дає? А нічого, бо вони ходять до одного лікаря, а отже, і живуть поряд. До речі, треба глянути регіональну вибірку, де зараз найбільше розлучень.

Поки комп’ютер розсилав секретні запити, я зварив собі кави. Хто б оце півроку тому сказав мені, що займатимусь такою справою…

- Ну, як там твої майстри спорту зі стрибків?

Це Сагайдачний зі своєю незмінною люлькою. Підтримує молодь добрим словом.

- Яких стрибків?

- У гречку.

Добре сказано.

- Усе заперечують. Ані сном, ані духом не знають, де вона поділася, клята незайманість.

Зачекайте, а може, у них зроду ніякої незайманості не було? Трапляються ж різні аномалії? Я ляснув пальцями і взявся до нового запиту. Тепер це дані медоглядів з карток потерпілих.

Відповідь надійшла майже миттєво. Одна з постраждалих якимось дивом медогляди ігнорувала, у двох інших графа «гінеколог» мала позначку «В нормі».

- Слухай, - сказав я Сагайдачному. - Як цікаво! Медогляди свідчать, що у дівчат незайманість до певного часу була. А потім раз - і десь ділася.

Мій сусіда зареготав на весь кабінет:

- А щоб ти не сумнівався, зазвичай воно так і трапляється, - він по-батьківськи поплескав мене по плечах. - Пам’ятаєш стару приказку? «Козаче, бережи бластер. Він - не дівчина, не обдурить». І японський поет попереджав нас: «Луснув обруч у старої діжки в саду. Не вір, самураю, зрадливій дівчині» [1]. Фольклор, синку, на порожньому місці не з’являється.

У Сагайдачного прекрасний настрій, а тому люлька вальяжно звисає із самого кутика рота, під лівим вусом. Ще б пак - щойно блискуче завершено операцію з таємної ліквідації чергового міжпланетного терориста. А провину звалено на збройне угрупування конкурентів. Оце робота! Оце я розумію. А тут сиди і колупайся в результатах гінекологічних обстежень.

Так, добре, що там далі… Ага, осьо результати регіональної вибірки. Дев’яносто п’ять відсотків розлучень - міські відділи РАГС. Ну, то воно природно. На селі з мораллю завжди було краще.

- Слухай, а давай їх заарештуємо, - Сагайдачному муляло долучитися до справи хоч би порадою. - Тут вони у нас швидко розколються. Це вони мамі з татом розказують: в саду гуляла, квітки збирала, кому давала, сама не знала. А ми як втремо маку, одразу все згадають. З яким там інопланетником, де і коли.

Інопланетником? А це ідея. Я тут-таки взявся складати запит про фізіологічні особливості негуманоїдних рас у розрізі сексуального життя. Ага. Ну, і несексуального теж. Адже те, що земна жінка сприймає як секс, інопланетний чоловік - чи як воно у них називається?… - коротше, він ні сном ні духом. За їхніми поняттями. Може таке бути? Отож. Ну і що тоді виходить?

Я остаточно заплутався у своєму сексуальному запиті і вирішив трохи відкласти цю ідею. Для початку треба завершити з анкетами. Отже, далі у нас хронічні захворювання. Так, одна астматичка. Решта в цьому плані не помічені. Медикаменти постійно не вживають. Біологічно активні речовини? Дві з трьох худнули за допомогою модних зараз препаратів. Ну, це загальна пошесть. От, наприклад, моя сусідка теж приймала. Скинула кілограмів вісім, дуже пишалася… Стоп. Сусідка. Цікава думка. Судячи зі скандалу, що довелося почути через вікно, у неї теж негаразди на особистому фронті. Тільки без одруження. Отже виходить, що вона теж має бути доданою до статистики? Я потягнувся до телефону.

- Альо. Добридень. А Люду можна?

Чоловічий голос:

- Люду тепер уже можна.

Сумні жарти.

- Слухаю.

- Люда?

- Так.

- Це твій сусіда, Мамай. Людонько, ти так добре схудла, а моя дівчина мучиться, все ніяк не підбере собі препарату. Ти не порадиш, який ти приймала?… Ага, дякую, зараз запишу… Як? Грандіоза?, Ні? Через «Ц». Граціоза. А фірма яка? «Пані Граціоза»? І ще «Інтернешенел». Ну, зрозуміло. Дякую дуже. Як, кажеш, «Худнемо назавжди»? Дай то Боже! А як воно взагалі? Нормально? Ну і чудово. Ну, тоді бувай.

- Бувай.

Отже, «Граціоза». Так, а що тут у нас в анкетах. Ого, теж «Граціоза». І тут «Граціоза». А тут немає. Рахунок три-один. Нічого собі! Треба перевірити.

Я присунувся до телефону і набрав телефон з останньої анкети:

- Альо. Вас турбують з відділу маркетингу фірми «Граціоза, худнемо назавжди». Пані Оляну можна?

- Я вас слухаю.

Голос сумний, вочевидь, дівчина переживає. І не без причини.

- Ви приймали наш препарат «Граціоза».

- А ви звідки знаєте?

- Нам повідомив дистрибутор.

- Який дистрибутор? Я у магазині купувала.

Я закусив губу.

- Ой, вибачте, продавець. Повідомив продавець.

- Зачекайте. Для мене подруга купувала, він не міг знати.

- Ну, значить, подруга… - Господи, як складно з цими жінками. - У мене тут анкета, і в ній не зазначено, хто саме.

- От сучка, - раптом відповіла трубка. - Вона ж обіцяла, що буде мовчати.

Я натиснув кнопку відбою. Почутого було достатньо. Отже, рахунок чотири-нуль. Та-ак. Як нам казали на кафедрі математики, три - ще не статистика? А чотири?

І я всерйоз взявся до телефону.

За півтори години з’ясувалося, що з сорока семи обдзвонених потерпілих препарат «Граціоза» приймали геть усі, тобто рівно сорок сім. Тому сорок восьмий дзвоник я зробив Ляху.

- Здається, я знайшов.

- Чекаю.

Приємно, чорт забирай, іти до начальства, маючи розгадку справи в кишені. І це, зауважу, за три доби роботи. Чи зміг би хтось упоратися швидше?

Лях сидів за столом, замислено звівши брови.

- Чого, козаче, зажурився?

- А ти гадаєш, ти у мене один такий?

- Такий - один, бо я готовий викласти тобі розгадку ребуса про незайманих дівчат, а точніш, тепер уже займаних.

- Давай.

Я осідлав начальственний комп’ютер:

- Дивися сюди. Дві з трьох анкетованих приймали препарат для схуднення «Граціоза». Красиво?

- А третя?

- Так отож-бо й воно! Третя теж приймала, тільки крадькома. Я її розколов по телефону, особисто. А потім обдзвонив сорок сім їхніх колег за нещастям. І виявляється, що «Граціозу» приймали геть усі. Добираєш? Отакий я молодець.

Лях на секунду замислився.

- Виробник?

- «Пані Граціоза Інтернешенел», Польща.

- Продавець?

Тут я ковтнув повітря. Оце так молодець! Не дотямив поцікавитися, хто цю гидоту продає.

- Ну?

- «Краса і сила», - я раптом згадав рекламу, навішану на кінець «Юпітеріанської кантати». - Точно. Корпорація «Краса і сила».

Професійна пам’ять агента - незамінна річ. Отак от вчасно згадати колись почуте ви б змогли? Особливо під грізним поглядом начальника.

- Який у тебе план дій?

- Все дуже просто. Налітаємо на продавця під прикриттям податкової. Вводимо свою людину і починаємо трусити. За тиждень обіцяю результат.

Начальникові брови полізли вгору.

- За тиждень? А я тобі обіцяю результат за годину. Ні, навіть за півгодини. Ти хоч знаєш, хто господар корпорації «Краса і сила»?

Починається. Як швидко безкомпромісний оперативник може перетворитися на політикана. Тільки дай йому доступ до коридорів влади. Я демонстративно всівся на стільця і відкинувся на широку спинку.